Лудоманія – це ігрова залежність, патологічна пристрасть до азартних ігор. Це означає, що лудоман постійно залучений в ігрову активність. У його житті азартні ігри домінують, відсуваючи на задній план дружні та сімейні зв’язки, професійну діяльність, будь-які інші сфери. Оскільки в таких випадках пристрасть до ігор переростає в залежність, розлад класифікується як захворювання, так його розглядає навіть Всесвітня організація охорони здоров’я.

Ознаки лудоманії, за появи яких потрібно негайно діяти:

  • Втрата інтересу до всіх минулих захоплень, крім гри.
  • Постійне перебування перед екраном комп’ютера або смартфона (робити ставки можна і через мобільний додаток).
  • Дратівливість, агресивність, небажання обговорювати ситуацію, що склалася.
  • Сильне збудження і безпричинний оптимізм, якщо ігроман виграє. Але, якщо він починає програвати гроші, веселощі змінюються депресивною фазою.
  • Підвищена емоційність.
  • Безсоння і порушення сну.
  • Напруженість, якщо лудоману не вдається повернутися до улюбленого заняття. Прагнення до гри стає непереборним, здатність чинити опір знижується. Спровокувати рецидив може будь-який привід – фільм, у якому роблять ставки, розмова про гру.
  • Спостерігаються й інші ознаки лудоманії. Рано чи пізно лудомани починають брати гроші в борг, зокрема і в мікрокредитних організаціях. Зростаючі витрати – одна з ознак ігрової залежності. Через якийсь час ігроман не може погасити заборгованість. І це призводить до неприємних наслідків – починаються дзвінки колекторів, які чинять психологічний тиск і на сім’ю лудомана. Родичі часто дізнаються про наявність проблеми тільки на цьому етапі. Хоча починати боротися з нею потрібно набагато раніше.

Причини лудоманії::

  • Особливості соціального середовища, зокрема установки, отримані в сім’ї. Це не означає, що батьки схвалювали азартні ігри. Але вони могли прищепити переконання, що гроші – це розв’язання всіх проблем, зокрема й тих, що виникають у стосунках із людьми. Побороти цю установку важко навіть дорослому.
  • Участь в азартних іграх друзів і знайомих.
  • Відсутність сім’ї, постійного партнера.
  • Заздрість до більш заможних знайомих.
  • Відсутність яскравих емоцій і вражень у повсякденному житті.
  • Депресія.
  • У дорослої людини патологічна пристрасть до гри може мати коріння в минулому, якщо в дитинстві батьки заохочували ігри, в яких був матеріальний виграш, нехай навіть символічний, – карти, доміно, монополія. Причини ігроманії можуть полягати і в наявності хімічної адикції. Роблячи ставки на останні гроші, лудоман не думає, якої шкоди він завдає собі та родині. Він смакує майбутню гру, з його пам’яті витісняються всі спогади про попередні програші – такі особливості психології ігромана.
  • На ігроманію не можна захворіти так само різко і швидко, як на інфекційне захворювання. Це досить тривалий процес.

 Розрізняють три стадії ігрової залежності:

  • Стадія виграшів. На самому початку гравець втягується випадково. Часті виграші сприяють розвитку залежності – це психологія. Адже гравець малює у своїй уяві наступні великі виграші та починає потроху збільшувати розмір ставок. Виникає безпричинний оптимізм, який у підсумку підводить гемблера.
  • Стадія програшів. Якщо на першій стадії лудоман міг грати за компанію, то тепер він грає на самоті. Усі думки людини спрямовані тільки на гру, особливо, якщо почалася смуга програшів. На цій стадії лудоман уже не може зупинитися, але він не визнає наявність проблеми. Свої програші та зростаючі витрати він приховує від друзів і рідних. Зростають борги, людина стає дратівливою і нетовариською. Самостійна боротьба, навіть якщо вона почалася, результатів не дає.
  • Стадія розчарування. Людина проводить за грою весь свій час. Вона практично не спілкується з сім’єю і друзями, втрачає професійну та особисту репутацію. У міру зростання боргів може посилюватися тривожність, іноді з’являється справжня паніка. Залежно від конкретної ситуації може виникнути депресія, викликана відчуттям безнадійності. Але іноді ігромана відвідують суїцидальні думки.

Лікування:

Вилікуватися від ігрової залежності можна, але терапія має бути комплексною. Вона включає в себе:

  • Методи психічної корекції. Вони передбачають як групову, так і індивідуальну терапію. До цієї групи належать і методи кодування, зокрема й за допомогою гіпнозу.
  • Соціальну адаптацію, коли гравець вчиться заново вибудовувати зв’язки з іншими людьми, знаходить роботу, шукає способи самореалізації, не пов’язані з грою.
  • Медикаментозну терапію. Вона відіграє допоміжну роль – знімає тривожність, нормалізує сон, покращує кровообіг мозку.
  • Підтримка ефекту – це профілактика рецидивів.

Задля відновлення свого психічного здоровʼя, звертайтесь в клініку SATIMED для якісної, дбайливої та ефективної психіатричної допомоги.